67 років у стані війни – з моменту офіційного проголошення незалежності. Ізраїль – країна, яка звикла жити в екстремальних ситуаціях і виробила напрочуд сильний імунітет до них. Далі – не ґрунтовний аналіз того, як їм це вдається, а лише декілька прикладів того досвіду, який може бути корисними для України.
В якості передмови: всі громадяни Ізраїлю, а також ті, хто постійно проживає на території держави, по досягненню 18 років підлягають призову на службу до Армії оборони Ізраїлю (цахал). Для арабів і бедуїнів служба є добровільною. Термін строкової служби – 3 роки для чоловіків і 2 роки для жінок. Після закінчення регулярної служби, всі особи рядового складу призиваються щорічно на резервістські збори строком до 45 днів. Резервістська служба триває до моменту досягнення 45-річного віку, втім при бажанні може бути надалі подовжена на волонтерських засадах. Вражаючим є те, що Армія Ізраїлю здатна мобілізувати сотні тисяч резервістів протягом кількох годин і відновити повну бойову спроможність за 48 годин (1). Але мене в першу чергу зацікавило питання високої психологічної опірності військовослужбовців, адже стверджується, що військові ізраїльської армії мають низький показник розвитку проблем психологічного характеру, приміром ПТСР розвивається у 1,5% (2) у порівнянні з 10-20% серед американських військових після війни в Іраку, 30% – після війни у В'єтнамі (3).
Мій інтерес до досвіду організації роботи армії Ізраїлю і системи психологічної допомоги зокрема викликала доповідь ізраїльського військового психолога у відставці А.Фельдмана. Інформація, якою він поділився, стимулювала детальніше ознайомитись із базовими засадами функціонування цахалу, що в свою чергу привідкрило ряд цікавих фактів, які можуть бути корисними для України. Отже, що ви могли не знати про армію оборони Ізраїлю:
Мій інтерес до досвіду організації роботи армії Ізраїлю і системи психологічної допомоги зокрема викликала доповідь ізраїльського військового психолога у відставці А.Фельдмана. Інформація, якою він поділився, стимулювала детальніше ознайомитись із базовими засадами функціонування цахалу, що в свою чергу привідкрило ряд цікавих фактів, які можуть бути корисними для України. Отже, що ви могли не знати про армію оборони Ізраїлю:
1) Повістку на службу ізраїльтяни отримують в 16 років. Після цього вони проходять медкомісію, за результатами якої отримують два «профілі» - детальний опис стану фізичного та психічного здоров'я. Ці профілі мають в тому числі бальну систему і у випадку, якщо особа отримує менше 21 бала, вона звільняється від служби у зв'язку з непридатністю. Бали профілю дають можливість розподілити військових по відповідним до їх особливостей підрозділам. Слід відмітити, що протягом двох років (від моменту проходження медкомісії до 18, коли безпосередньо починається призов) у людини є можливість підняти свої показники і з настанням повноліття пройти медкомісію повторно. І цю можливість призовники використовують, адже мотивація служити у молоді є справді високою. Загалом з тих, хто отримує повістку, 80% проходить службу (4)
2) У разі якщо комісія, яка проводить медобстеження призовника, припустилась помилки чи не зауважила у нього психічну патологію, вона несе сувору відповідальність. Окрім того, до кримінальної відповідальності за здійснену спробу суїциду військового під час служби, може бути притягнено до 10-12 осіб (включно з членами комісії та командування).
3) Для того, щоб не підкреслювати психологічну складову допомоги, «військовий психолог» в ізраїльській армії звучить як «офіцер захисту душі», і задача його є захищати військового під час всього терміну служби – як від травм війни так і конфліктів всередині підрозділу та іншого роду проблем. Також для уникнення стигматизації, пов'язаної зі зверненням за психологічною допомогою, яке присутнє і в Ізраїлі, найбільший обсяг роботи по інформуванню, профілактиці та виявленню проблем покладено на соціальних працівників.
4) Після будь-яких бойових операцій чи навчань, де солдати зіштовхнулись з травматичною подією (якого б масштабу вона не була), відбувається посткризове тестування кожного, хто мав стосунок до події. В результаті визначається, чи потрібна військовому психологічна допомога.
5) Посткризове тестування відбувається також при появі «ненормативних змін» всередині військової частини, зокрема порушення уставу, відставка командира – загалом будь-якої ситуації, яка може бути спричинена особистісною чи внутрішньогруповою кризою. У випадку, якщо наявним є мінімум два звернення щодо питань сексуального насилля, посткризове тестування проходить весь підрозділ.
6) Ургентна діагностика бойового шоку та інших проблем, що виникають в момент бою, здійснюється переважно командиром підрозділу. Командир в обов'язковому порядку володіє навичками діагностики, запобігання психологічних проблем солдат та вміє надавати першу психологічну допомогу. Він є своєрідним зв'язком між військовослужбовцями та психологом і перебуває у постійному контакті з ними.
7) Кожен солдат обізнаний з симптомами бойового шоку та вміє правильно зреагувати для допомоги співслуживцю.
8) 100% поранених в обов'язковому порядку отримують психотерапевтичну реабілітацію. Тобто питання ставиться, яка саме цим військовим потрібна психотерапевтична допомога, а не чи потрібна вона.
9) Демобілізовані неформально належать до категорії соціально неблагополучних і знаходяться на спостереженні у соціальних працівників. Адаптація та робота з демобілізованими включає як діагностику, спостереження за станом військового, контакт з родиною, систему супроводу та реабілітаційні програми, так і допомогу у працевлаштуванні, відкритті бізнесу, соціальні програми.
10) Про смерть військового повідомляють родину протягом 3 годин з моменту генетичного впізнавання. Бригада, що оповіщає про смерть, складається з 7 осіб (в т.ч. 2 психолога, 2 лікаря – один з яких реаніматолог, 1 соціальний працівник, який у випадку гострої реакції горя у подружньої пари загиблого має опікуватись дітьми; командир). Попередньо вивчається досьє загиблого, інформація про вдову/вдівця/батьків, після їх аналізу формується детальний план того, у який спосіб буде повідомлено цю трагічну новину.
11) ЗМІ заборонено повідомляти про кількість жертв чи взагалі їх наявність внаслідок операції одразу після настання події – у противному випадку їм загрожує штраф або закриття. ЗМІ може сповістити про жертви через 8-9 годин (коли вже точно родини загиблих будуть повідомлені персонально). Це важливо з огляду на те, що втрата, приміром кількох солдат може призводити до важкого емоційного стану кількох тисяч осіб – членів родин усіх військовослужбовців, які перебуватимуть в ситуації невизначеності – чи живий їхній близький.
12) Протягом десятка років соціальна служба може підтримувати контакт з родиною загиблого військового, надаючи допомогу різного роду, відслідковуючи стан родини.
13) Система психологічної допомоги в армії має три ключові напрямки: поточна психологічна допомога для формування і підтримки стійкості особового складу; психологічна підготовка військових для виконання бойових завдань; допомога військовим і членам їх сімей у випадку, якщо вони зазнали впливу екстремальних факторів службово-бойової діяльності. Тобто увага до психологічного стану є ретельною від моменту призову, протягом всієї служби та після її завершення, а допомога та підтримка розповсюджується не тільки на конкретного військовослужбовця, але й на його родину.
14) Контроль психологічного стану військовослужбовця здійснюється на наступних рівнях (у порядку ступеня відповідальності): командир, офіцер захисту душі, командир вищого рівня, офіцер соціальної допомоги, товариші по службі.
15) Розгалуженою є система центрів психічного здоров'я (6 підрозділів зі своєю спеціалізацією). Відзначити хочеться Центр конфліктів і примирення, що створений для подолання проблем/конфліктів, пов'язаних з дідівщиною, неуставними стосунками.
16) Центр мотивації, що також входить до системи центрів психічного здоров'я, займається мотивацією, розвитком і просуванням різного роду ідей військових, які не можуть їх реалізувати в рамках служби. Крім сприяння в запуску інноваційних проектів, тут надається підтримка військовим, які мають особливі компетенції і хочуть застосовувати їх на благо війська. До центру мотивації також можуть звернутись особи, чий профіль є занизьким для служби, але вони мають бажання в інший спосіб допомагати армії.
Нюанси, які важливі тому враховані:
17) Ізраїль є єдиною країною в світі, яка надає можливість глухим людям бути призваними на службу в армії та/або будувати військову кар'єру (5). Під час навчання надаються перекладачі жестової мови, а самі військовослужбовці здебільшого несуть службу в небойових умовах (наприклад, маппери, робота в офісі тощо). Глухі та слабочуючі люди, які служили в армії, згодом мають більш широкі можливості в сфері зайнятості, житла, освіти і т.д., ніж ті, хто не служив. Окрім цього, вони здобувають більшу повагу і визнання за їх службу та внесок в розвиток країни, разом з тим підвищуючи самооцінку і мотивацію до активної діяльності (6).
18) Свобода бути веганом в армії оборони Ізраїлю також має місце: починаючи від можливості відмовитися від вакцинації (якщо вона була апробована спершу на тваринах, а людина проти цього), отриманням коштів для самостійного забезпечення себе продуктами харчування, і закінчуючи можливістю обрати військове взуття зі штучної шкіри (7).
19) З початку 1990их сексуальна орієнтація не є бар'єром для служби в армії чи просуванню по службі. Категорично заборонено завдавати шкоду або ранити почуття та гідність людини, основуючись на її гендерній або сексуальній орієнтації в будь-якій формі. Більше того, гомосексуалісти мають додаткові права (напр. приймати душ поодинці) (8, 9).
20) Соціальна допомога військовослужбовцям є надзвичайно розгалуженою та різноманітною: від стипендійних навчальних програм, подорожей Ізраїлем, щорічних рекреаційних тижнів до можливостей безкоштовного проживання у готелях та піци з морозивом :) (10, 11, 12, 13).
21) Окремо слід відмітити турботу про самотніх військовослужбовців (тих, хто не має родини чи вона проживає в іншій державі): є безліч соціальних програм, що направлені саме на цю категорію військових. Наприклад, організація AWIS забезпечує допомогу, що включає «дім, куди можна повернутись». В тому числі надається безкоштовне проживання під час відпусток, організовується спільний «седер песах» (ритуальна сімейна трапеза під час свята Песах) в рекреаційному центрі цахалу тощо. Самотнім солдатам надаються телефонні картки для здійснення дзвінків закордон та можливість авіаперельоту мінімум один раз за період їхньої служби, щоб відвідати батьків, які живуть поза межами Ізраїлю. Загалом існує найрізноманітніші варіанти підтримки солдат і, що важливо – ніхто не є забутим чи залишеним (14).
22) Волонтерство: у випадках, коли громадянин за законом не підпадає під службу (старість, служба в іншій країні, серйозні проблеми зі здоров'ям, інвалідність та ін.), людина може записатися добровольцем в підрозділи, де її компетенції можуть бути використані, або до тих військових баз, які приймають добровільну службу (від одного дня на тиждень до 24/7) з огляду на бажання та можливості людини.
23) В основі служби лежить концепт особистого прикладу. Звідси – зобов'язання дотримуватись норм закону і поводитись належним чином. Цей концепт розповсюджується також і на поле бою: від офіцера очікується бути на передовій і вести за собою інших, відомим окликом офіцерів є «aharai» – «після мене/слідуй за мною».
Додатково:
24) Підтримка цивільного населення у кризових ситуаціях: координується на рівні держави, втім здійснюється виключно волонтерськими штабами. Ними забезпечується проведення навчань з термінової допомоги, розміщення інформаційних матеріалів за місцем проживання, проводиться роз'яснювальна робота в школах і коледжах, підтримується контакт з усіма ЗМІ як для оповіщення, так і інформаційної роботи. Крім цього, ведеться облік самотніх або недієздатних осіб.
25) Фотофакт :) Так виглядають бомбосховища, розташовані на дитячих майданчиках (місто Sderot)
Наостанок, відео однієї з організацій («друзі Армії оборони Ізраїлю», FIDF), що ініціює та реалізовує навчальні, соціальні, культурні та рекреаційні програми для військовослужбовців та родин загиблих військових. Воно може здатись трошки театральним, але головне – той слоган, якого вони дотримуються: «їхня робота – опікуватись Ізраїлем. наша – опікуватись ними». І це, на мою думку, те, що доречно усвідомити кожному з нас по відношенню до українських солдат. І що навіть війна може бути тим, що будує.
Немає коментарів:
Дописати коментар